Видатний математик, представнк Львівської математичної школи, Стефан Банах зробив значний внесок у розвиток нового розділу математики - функціонального аналізу. Народився Стефан 30 березня 1892 року у Кракові. Навчався у народній школі, а потім у гімназії. Під час навчання виявляє зацікавленість математикою та приодничими науками. Після завершення навчання у 2010 році переїжджає у Львів для продовження навчання. Після переїзду вступає до Львівської політехніки на факультет будови машин, а пізніше переводиться на інженерний факультет. Проте Стефану не вдається закінчити повний курс навчання. Значний вплив на подальше життя Стефана Банаха відіграла його випадкова зустріч у 1916 році з відомим математиком того часу Гуго Штайнгаузом у Кракові, який розгледів у молодому вченому видатну особистість та розпочав співпрацю з ним. У 1920 році Стефан Банах за рекомендацією Штайнгауза був прийнятий на роботу асистентом кафедри математики Львівського університету. У 1920 році він написав докторсь
Серед визначних учених і просвітників XIX ст. гідне місце посідає Віктор Якович Буняковський, видатний український математик.
Його батько підполковник Яків Васильович служив у Кінно-Польському уланському полку, який дислокувався в цьому містечку. Через чотири роки родина оселилась у Фінляндії, куди був переведений батько.
У 1820 році Віктор був виряджений на навчання за кордон, де пробув шість років. У Корбурзі (Німеччина) він мав приватні уроки з математики, відвідував лекції в Лозанні та Парижі. Юнак навчався у відомих європейських вчених: Лапласа, Пуассона, Фур'є, Ампера, але найбільше враження справили на нього заняття з Коші.
У 1824 році в Парижі Віктор Буняковський отримав дипломи бакалавра і ліценціата, а у травні 1825 року — ступінь доктора математики. Його дисертація складалася з двох праць: «Про розповсюдження тепла всередині твердого тіла» та «Про обертовий рух у середовищі з опором плоскої системи, що має сталу товщину та визначений контур». У 1826 році В. Я. Буняковський почав викладати математику в старших класах 1-го кадетського корпусу в Петербурзі, а через рік – в офіцерських класах Морського корпусу. Далі він працював викладачем Гірничого інституту та Інституту шляхів сполучення. У 1846 році Віктора Буняковського обрали ординарним професором Санкт-Петербурзького університету. Він читав студентам-математикам курс аналітичної механіки, диференціальне та інтегральне числення, числення скінченних різниць, варіаційне числення, інтегрування диференціальних рівнянь та теорію ймовірності.
Вчений за роки життя досяг значних успіхів у галузях теоретичної механіки, історії математики, математичної фізики і до різних розділів чистої математики: теорії чисел, теорії ймовірностей з її застосуваннями, аналізу, геометрії й алгебри. Він цікавився також практичними обчисленнями, про що свідчать винайдені ним планіметр-пантограф та „саморахівниця".
«Саморахівниця» Буняковського дозволила спростити обчислення, які проводили на традиційній рахівниці. Із застосуванням механічного принципу дії цей математичний пристрій давав можливість автоматично переносити десять одиниць нижчого розряду в одну одиницю вищого.
Вчений також розробив прилад для додавання квадратів.
Вчений також розробив прилад для додавання квадратів.
Але найбільшим досягненням вченого є нерівність Буняковського (її називають також нерівністю Коші-Буняковського), яка входить до кожного підручника з математичного аналізу.
У своїй діяльності Віктор Буняковський співпрацював з іншим відомим українським математиком Михайлом Остроградським. А почесною премією імені Буняковського був нагороджений інший український математик Георгій Вороний.
В Україні проводять Міжнародні конференції, присвячені Віктору Буняковському. Іменем видатного вченого названо вулиці у Вінниці та у місті Бар.
Коментарі
Дописати коментар